Шрі В’ясадев – особливе втілення Господа. Він записав ведичне знання, розділивши його на чотири частини: Риг-веду, Яджур-веду, Сама-веду та Атхарва-веду, а також написав «Махабхарату» та деякі пурани.
Історія
Шрі В’ясадева був сином Парашари Муні та Сатьяваті, яка потім стала дружиною царя Шантану. У молодості Сатьяваті була донькою рибалки, яка переправляла людей човном через річку, щоб допомогти своєму батькові. Одного разу вона допомогла Парашарі перетнути річку Ямуну. Він був зачарований її красою і хотів мати від неї спадкоємця. Спочатку Сатьяваті не погодилася, сказавши, що якщо інші побачать їх, то її чистота буде поставлена під сумнів. Парашара створив таємне місце на сусідньому острові та покривало густого туману. Сатьяваті завагітніла і зараз же народила сина. Парашара назвав його Крішна Двайпаяна (В’ясадева). В’ясадева став дорослим і пообіцяв матері, що прийде до неї, коли буде потрібно. Парашара повернув Сатьяваті цноту, подарував їй чарівний запах і пішов із сином. Сатьяваті тримала цей випадок у таємниці, не розповівши навіть царю Шантану, за якого вона вийшла заміж пізніше.
У Шантану та Сатьяваті було двоє синів на ім’я Чітрангада та Вічітравір’я. Обидва вони рано померли, не залишивши спадкоємця, але у Вічітравір’ї було дві дружини – Амбіка і Амбаліка. Сатьяваті спочатку попросила свого пасинка Бгішму одружитися на обох царицях, але той відмовився, посилаючись на свою обітницю безшлюбності. Тоді Сатьяваті попросила його привести її первістка В’ясадева, щоб зачати дітей від вдів Вічитравір’ї відповідно до традиції під назвою Нійога.
Мудрець В’яса був нечепурним після місяців медитації в лісі. Тому, побачивши його, Амбіка налякалася і закрила очі, в результаті чого їхній син, Дгрітараштра, народився сліпим. Інша цариця, Амбаліка, зблідла після зустрічі з В’ясою, в результаті чого їхній син Панду народився блідим.
Так народилися цар Панду та цар Дгрітараштра, а їхні сини — Пандави та Каурави стали головними героями епосу «Махабхарата», зійшовшись у священній битві на полі Курукшетра.
Свято Гуру Пурніма на честь В’ясадева
Крім того, В’ясадева вчив самого Даттатрейю, який вважається Аді Гуру – первинним Гуру.
Як говорить історія, учні Шрі В’ясадева були настільки сповнені подяки за все, що вони отримали від свого Вчителя, що запитали його, як вони могли б віддячити йому за отримані знання.
На що В’ясадева відповів своїм учням, щоб вони обрали один день на рік, коли вони можуть висловити свою повагу і подяку. Саме в цей день їхні молитви та пожертви зможуть досягти їхнього Гуру. Учні обрали цей день – повню місяця Ашадха, тому що саме в цей день з усього року Місяць найбільш повний і найяскравіший. Вони назвали цей особливий день Гуру Пурніма – повня Гуру (Вчителя).
У день Гуру Пурніма, учні та студенти намагаються отримати благословення своїх вчителів, згадують усіх своїх наставників, дарують подарунки та висловлюють вдячність своїм вчителям за ласку, яку від них отримують.
Цього дня сприятливо повторювати ім’я свого Гуру або повторювати певні мантри, для вшанування Гуру.
